Ан-140 / Регіональний турбогвинтовий пасажирський літак
Регіональний літак Ан-140 призначений для пасажирських і змішаних пасажирсько-вантажних перевезень. Він прийшов на заміну Ан-24, що перебуває в експлуатації більше сорока років. 25 квітня 2000 року Авіарегістр МАК і Укравіатранс видали Сертифікати типу на Ан-140 і його модифікацію Ан-140-100, що відрізняється крилом більшого розмаху.
Поставки серійних Ан-140 дозволили українським авіакомпаніям почати оновлення парку й забезпечити виконання на сучасному рівні перевезень на регіональних авіалініях. У цей час в експлуатації перебувають 12 таких літаків, що працюють в Україні, Росії й Ірані.
Ан-140 має високу паливну ефективність, здатний експлуатуватися в широкому діапазоні висот аеродромів і кліматичних умов, у простих й складних метеоумовах, удень і вночі.
Літак являє собою високоплан з оперенням нормальної схеми й двома турбогвинтовими двигунами ТВ 3-117ВМА-СБМ1, встановленими на крилі. Допоміжна силова установка АІ 9-3Б, розташована у хвостовій частині фюзеляжу, забезпечує автономну експлуатацію літака на необладнаних аеродромах.
Високий рівень комфорту пасажирської кабіни досягнутий вибором оптимальних пропорцій обсягу салону й допоміжних приміщень, сприятливим кліматичним режимом, м'яким освітленням і іншими способами. У хвостовій частині фюзеляжу та під підлогою пасажирської кабіни розташовані багажно- вантажні відсіки загальним об’ємом 9,1 м3, у яких можна перевозити до 1,84 т вантажів. Об’єм цих відсіків в 1,3-1,5 рази більше, ніж в інших літаках аналогічного класу.
На літаку в передній частині пасажирського салону при знятті крісел передбачена можливість перевезення вантажів на спеціальних настилах. Для цього у правому борті фюзеляжу розташовані вантажні двері, а підлога посилена й оснащена відповідним знімним устаткуванням.
Шасі підвищеної прохідності із пневматиками низького тиску й високе розташування двигунів, що виключає ушкодження повітряних гвинтів і повітрозабірників сторонніми предметами при зльоті й посадці, дозволяють експлуатувати літак з ґрунтових, галькових, льодових і засніжених аеродромів і майданчиків.
Літак Ан-140 пройшов повний цикл сертифікаційних випробувань, у яких були задіяні два льотних екземпляри й два - для перевірки міцності конструкції на землі. Випробувальні польоти проводилися в усіх кліматичних зонах за температур навколишнього повітря від -55°С до +45°С. Ан-140 сертифікований для використання з аеродромів, розташованих на висотах до 2500 м над рівнем моря.
Серійне виробництво літаків Ан-140 і Ан-140-100 розгорнуте на ХДАВП (м. Харків, Україна), на підприємстві HESA (м. Ісфахан, Іран), на ВАТ "Авіакор - авіаційний завод" (м. Самара, Російська Федерація).
На базі літака Ан-140 передбачене створення цілої родини літаків за типом Ан-24/26/30/32: вантажного, адміністративного, спеціального призначення (льодової й рибної розвідки, аерофотознімального, патрульного).
Виробнича кооперація по програмі Ан-140
Активну участь у програмі Ан-140 беруть фірми України, Росії й західно-європейських держав, основні з яких:
Фірми України:
– ЗМКБ "Прогрес", м. Запоріжжя - двигуни маршові й ДСУ (допоміжні силові установки);
– ВАТ "Мотор Сич", м. Запоріжжя - двигуни маршові й ДСУ (серійне виробництво);
– НПК "Електронприлад", м. Київ - самописець польотних даних, системи контролю й індикації двигунів, ДСУ й палива;
– НДІ "Буран", м. Київ - метеорлс;
– ПО "Комунар", м. Харків - системи керування ПОС (протиобліднювальна система) і ВКВ (система кондиціювання повітря);
– ПО " Оризон-Навігація", м. Сміла Черкаської обл. - система супутникової навігації;
– ПО ЮМЗ, м. Дніпропетровськ - шасі (серійне виробництво);
– ФЭД, м. Харків - електропривідна насосна станція гідросистеми;
– УКРНИИРА, м. Київ - система посадкової навігації;
– УКРАНАЛІТ, м. Київ - система димосигналізації й протипожежна система;
– НДІ ЕМП, м. Київ - мовний самописець і система внутрішнього зв'язку;
– "Авіаконтроль", м. Харків - система повітряних сигналів;
– ОНИИТТ, м. Одеса - аудіоінформаційні системи.
Фірми Росії:
– ВАТ "Аеросила", м. Ступіно Московської обл. - повітряні гвинти АВ-140;
– ВАТ "Стар", м. Пермь - система керування маршовими двигунами;
– ВАТ "Рубін", м. Балашиха Московської обл. - колеса шасі й системи гальмування;
– ВАТ "Наука", м. Москва - агрегати ВКВ;
– ВНИИРА, м. Санкт-Петербург - навігаційний далекомір.
Фірми Франції:
– AUXІLEC, м. Париж - системи генерування електроенергії;
– Deutsch, м. Париж - електричні з'єднувачі;
– EROS, м. Париж - кисневе встаткування;
– SATORY, м. Париж - автоматичний аварійний радіобуй.
– Lіebher
Фірми Великобританії:
– Raychem, м. Свиндон - електричні проведення й кабелі;
Фірми Швейцарії:
– VІBRO METER, м. Фрибур - система виміру вібрації двигунів і сигналізатор зледеніння;
Фірми Німеччини:
– PALL Gmb, м. Драйайх - моноблок фільтрів гідросистеми;
– HAWKER Gmbh, м. Хаген - акумуляторні батареї;
– HELLA, м. Липпштадт - светотехническое встаткування.